АНОНС: Пресконференція щодо дезінформації довкола Національного військового меморіального кладовища

12 квітня у Києві відбудеться пресконференція ДУ "НВМК" та Мінветеранів щодо дезінформації довкола Національного військового меморіального кладовища.

Про це повідомляє Укрінформ.

У медіа та серед місцевих мешканців, що проживають на Київщині, поширюється дезінформація щодо НВМК. Зокрема: фейки щодо техногенної катастрофи, яку нібито спричинить побудова Меморіалу, загроза вирубування всього лісу, забруднення повітря викидами від крематорію, а також питання тендерів чи буцімто відсутності дозвільних документів на підготовчі роботи.

Побудова такого важливого обʼєкту національного значення, як Національне військове меморіальне кладовище, не може бути місцем для маніпуляцій, брехні, російської пропаганди та причиною розбрату суспільства.

Міністерство у справах ветеранів України та держустанова "Національне військове меморіальне кладовище" прагнуть до відкритого та прозорого діалогу. І запрошують до нього медіа та громадськість 12 квітня з 12:00 до 14:00 у Медіацентр Україна-Укрінформ, де дадуть відповіді на всі запитання та покажуть усю дозвільну документацію.

Учасники:

Фархад Фархадов — заступник Міністра у справах ветеранів України

Олександр Краснолуцький — перший заступник Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України

Ярослав Старущенко — заступник директора держустанови "Національне військове меморіальне кладовище"

Передбачено пряму трансляцію.

Нагадаємо, що нещодавно державна установа НВМК, яка є замовником будівництва Національного військового меморіального кладовища (НВМК), зареєструвала право постійного користування земельними ділянками для його будівництва.

Дві ділянки, які держава виділила під НВМК, знаходяться у межах Гатненської територіальної громади Фастівського району Київської області, поблизу села Мархалівка та Південного кладовища (Віта Поштова).

Загальна площа складає понад 265 гектарів, з яких більше 120 гектарів займатимуть безпосередньо поля для поховання та інші необхідні споруди для забезпечення почесних поховань.

Коли: 12 квітня, 12:00-14:00

Де: Зала 1, Медіацентр Україна-Укрінформ (вул. Богдана Хмельницького 8/16)

Реєстрація обовʼязкова: https://forms.gle/jDr54Lkjp45iwPyW9

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.