У Латвії в Музей окупації кинули "коктейль Молотова"

28 лютого невідомий кинув "коктейль Молотова" в Музей окупації Латвії в Ризі.

Про це йдеться на сайті музею.

"Коктейль Молотова" кинули у вікно в кабінет директора музею. Загорілися документи та крісло. 

Директорка музею Солвіта Віба заявила, що на її думку, "це був навмисний, спланований напад на Музей окупації".  

Президент Едґарс Рінкевичс висловив сподівання, що після того, як винуватців буде знайдено, "система правосуддя відреагує адекватно і будуть застосовані суворі покарання для тих, хто вчиняє подібні провокації".

1 березня латвійська поліція затримала чоловіка, якого підозрюють у тому, що він кинув запалювальну суміш у кабінет директора Латвійського музею окупації.

За словами міністра внутрішніх справ Ріхарда Козловскіса, кримінальний злочин, який передбачає позбавлення волі на строк до 10 років, необхідно оцінювати з урахуванням умов гібридної війни проти Латвії. 

Музей окупації Латвії, розташований у Старому місті Риги, був заснований у 1993 році. Він розповідає про радянську окупацію (1940—1941 та 1944—1991) та німецьку окупацію (1941—1944).

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.