Віднайдено могилу полковника Армії УНР Івана Дубового

У Франції віднайшли могилу полковника Армії УНР Івана Дубового.

Про це сповістив історик Юрій Юзич.

" Знайшли!!! Могилу легендарного полковника Армії УНР Івана Дубового. Після багатох років пошуків, з ризиком що могилу вже ліквідовано. Було відомо, що багаторічний очільник Ордену Лицарів Залізного Хреста то Товариства Запорожців (читай - ветеранів копусу Болбочана) помер у Франції. Де саме - невідомо. На велике здивування могила гарно збережена і доглянута. Ймовірно родиною дружини - Джозефіни", - написав на своїй сторінці у Фейсбук Юрій Юзич.

Юрій Юзич висловив подяку Мар'яні Громиш, яка провела розвідку безпосередньо на місці та підвердила збереження могили Івана Дубового.

Іван Дубовий родом із Чернігівщини. Закінчив Ніжинське комерційне училище та Миколаївське інженерне училище. З лютого 1918 р. — командир сотні ім. І. Мазепи 2-го Запорізького куреня військ Центральної Ради. З початку березня 1918 р. — командир 2-го куреня 2-го Запорізького полку Армії УНР, згодом — Армії Української Держави. З листопада 1918 р, після протигетьманського повстання, — комендант Харкова. З грудня 1918 р. — командир 2-го Запорізького, а потім — 2-го Мазепинського полку 1-ї Республіканської дивізії Дієвої армії УНР.

З  квітня 1919 р. — командувач Запорізького корпусу Дієвої армії УНР. 16 квітня 1919 повів залишки запорожців через Румунію на з'єднання з основними частинами Армії УНР. З кінця травня 1919 р. — командир 20-го Запорізького пішого ім. І. Мазепи полку Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу: командир збірної бригади Запорізької дивізії, що складалася з піших полків Запорізького корпусу. У 1921–1922 рр. — командир 1-ї Запорізької бригади 1-ї Запорізької стрілецької дивізії Армії УНР.

З 1923 року жив на еміграції у Франції. У 1932–1938 рр. очолював у Франції "Товариство Запорожців" та Союз лицарів Залізного Хреста. 

 

Теми

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.