ЗСУ знищили рідкісну російську машину "судного дня"

Так звана машина "судного дня" була розроблена у СРСР і призначена для перевезення командування в умовах ядерної війни.

Про це повідомили в Telegram-каналі In Factum.

"Наш FPV проводить ураження майже унікального раритетного російського екземпляра — захищений командний автомобіль "Ладога", — йдеться у повідомленні.

Ця машина була розроблена для безпечного переміщення вищого кремлівського персоналу на випадок ядерної атаки. Зокрема, автомобіль був випробуваний у 1986 році на Чорнобильській АЕС.

"Силам оборони України вдалося знищити першу за весь період повномасштабного вторгнення рідкісну машину судного дня, призначену для перевезення командування в умовах ядерної війни "Ладога", — зауважив військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко.

За словами Олександра Коваленка, цей автомобіль було створено в СРСР на базі танка Т-80. Розробкою високозахищеного транспортного засобу займався Кіровський завод у Ленінградській області, зокрема у 1982 році для цього було створено спеціальний конструкторський підрозділ КБ-А.

Автомобіль має герметизоване житлове відділення, протирадіаційний захист, моторно-трансмісійний і фільтровентиляційні установки, комплекс інформаційних, спеціалізованих засобів зв'язку й блок регенерації повітря у житловому відділі.

Екіпаж машини складається з двох людей, тоді як у житловому відділі можуть розміститися чотири особи. Всього було вироблено чотири високозахищених транспортних засобів "Ладога".

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.