У Херсоні можуть з'явитися вулиці Бандери та Шухевича

Мешканців міста запрошують долучитися до процесу зміни об'єктів топоніміки. Перейменування проводять в рамах політики деколонізації та дерусифікації.

Про це пише Район.in.ua.

Відповідне розпорядження підписав начальник Херсонської міської військової адміністрації Роман Мрочко.

Зокрема, пропонують перейменувати:

  •  вулиця Генерала Видригана — Богдана Бандери;
  •  вулиця Грибоєдова — Івана Багряного;
  •  вулиця Державіна — Павла Чубинського;
  •  проїзд Добролюбова — Гната Хоткевича;
  •  вулиця Достоєвського — Михайла Коцюбинського;
  •  проспект Кутузова — Симона Петлюри або Романа Шухевича;
  •  вулиця Нестерова — Левка Лук'яненка;
  •  вулиця Серафимовича — Наталії Кобринської.

Долучитися до обговорення можна за посиланням.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.