АНОНС: Тематична зустріч з нагоди 160-річчя від дня народження Митрополита Василя Липківського

19 березня у Києві відбудеться тематична зустріч з нагоди 160-річчя від дня народження Митрополита Василя Липківського.

Про це інформує Український інститут національної памʼяті.

Митрополит Київський і всієї України Василь (в миру: Василь Костянтинович Липківський) народився 19 березня 1864 року в с. Попудня (нині – Черкаської обл.). Його становлення й зростання як душпастиря, полеміста і церковного лідера припало на роки Української революції 1917-1921 років. Василь Липківський увійшов у національну історію як реформатор української православної церкви, оборонець української мови, захисник прав вірян. Розстріляний за вироком "трійки" НКВС 27 листопада 1937 року. Канонізований ІІІ-м помісним Собором УАПЦ 1997 року.

Говоритимемо:

  •  чим важливий творчий спадок Василя Липківського для українського сьогодення?
  •  які методи використали російські більшовики для боротьби з українською церквою?
  •  чи усвідомлюємо і розуміємо втрати, яких зазнала українська церква і культура в 1930-х роках?
  •  які захисні механізми пропонував українцям Василь Липківський?

До участі запрошені:

  • Арсен Зінченко, доктор історичних наук, професор, автор книжок "Життя і діяння Митрополита Василя Липківського" і "Визволитися вірою: Життя і діяння митрополита Василя Липківського";
  • Олександр Саган, доктор філософських наук, професор, завідувач відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН Украйни;
  • Андрій Ковальов, речник Генерального штабу ЗСУ, історик, краєзнавець;
  • Тетяна Шептицька, заступник генерального директора з наукової роботи НІМЗ "Биківнянські могили", кандидат філологічних наук.

Модератор: співробітник Українського інституту національної памʼяті, історик Іван Стичинський.

Коли: 19 березня, 17:00.

Де: Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану (Київ, майдан Незалежності 18/2, Будинок профспілок).

Вхід вільний за попередньою реєстрацією.

Організатори: Український інститут національної пам'яті, Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили", Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні - Музей Революції Гідності.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.