На Херсонщині перейменують понад пів сотні вулиць

У тимчасово окупованій Каховській міській громаді на Херсонщині до 27 квітня готуються перейменувати понад 50 вулиць і провулків.

Про це повідомляє Центр журналістських розслідувань.

При Каховській міській військовій адміністрації почала працювати робоча група, яка найближчим часом має запропонувати повний перелік об'єктів на території громади, які підпадають під дію Закону про заборону пропаганди російської імперської політики в Україні.

Під перейменування тут підпадає понад 50 вулиць і провулків. У Каховці це: вулиці 417-й Стрілкової дивізії, 8 березня, Белінського, Ґагаріна, Ґєрцена, Ґорького, Уляни Ґромової, Декабристів, Дунаєвського, Ентузіастів, Жовтнева, Зої Космодем'янської, Земнухова, Комарова, Кошового, Кутузова, Лєрмонтова, Мічуріна, Матросова, Маяковського, Невського, Некрасова, Поліни Осипенко, Островського, Першотравнева, Пушкіна, Радіщева, Рилєєва, Сєрова, Суворова, Трудова, Тургенева, Тюленіна, Чайковського, Чернишевського, Чкалова, Шмідта і провулок З. Космодем'янської.

Також тут мають розглянути для перейменування наступні вулиці, більшість з яких теж підпадають під дію Закону: Золіна, Осетрова, Осипових, Партизанська, Перекопська (разом із трьома однойменними провулками), Шостаковича.

В селі Вільна Україна мають перейменувати вулицю Першотравневу, в селі Коробки – вул. 40 років перемоги і Пушкіна, в селі Роздольне – вул. 40 років перемоги, Ґагаріна і Макаренко, в селі Чорноморівка – вул. Першотравневу і Пушкіна.

Частину з цих вулиць, мали перейменувати ще в 2015-2016 роках – зокрема, вулиці Партизанську, Жовтневу та деякі інші. Однак тодішня влада Каховки і Херсонської області побоялася це зробити, заграваючи з проросійським електоратом. Тож у лютому 2016 року в Каховці встигли перейменувати лише 42 вулиці.

Також робоча група почала розглядати питання щодо демонтажу пам'ятників, що містять символіку російської імперської політики. Зокрема, це пам'ятник Алєксандру Пушкіну (встановлений в 1937 році), дві старі совєтські гармати, встановлені на Набережній (1973 р.) і на подвір'ї місцевої школи №1 (1975 р.), танк Т-34 разом зі стелою совєтським танкістам у  так званому парку Слави, пам'ятний знак "417-й стрелковой Сивашской Краснознамённой, ордена Суворова дивизии" біля центральної міської поліклініки і обеліск "командному пункту Васілія Блюхєра" на місці боїв 1920 року.

Після звільнення Каховки також повинні демонтувати пам'ятник "Дівчина в шинелі" і перенести з "парку Слави" на кладовище братську могилу російських окупантів, загиблих у 1920 році.

Всі рішення щодо перейменування і демонтажу повинні прийняти не пізніше 27 квітня 2024 року. Це – вимога Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії". Жодних виключень для тимчасово окупованих населених пунктів у ньому не передбачено.

 

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.

Випускник Лубенської гімназії, видатний правник УНР: до 160-річчя Сергія Шелухіна

6 жовтня минула 160-та річниця з дня народження Сергія Шелухіна – соратника Симона Петлюри, Генерального судді УНР, міністра судових справ УНР, юриста-правника, Генерального прокурора у добу Центральної Ради, письменника, історика та дипломата, учасника п'яти наукових товариств, обстоювача автокефального статусу Православної Церкви України, громадського і політичного діяча.

До питання правового статусу Східної Галичини у 1918-1939 роках

Встановлення Польщею контролю над територією Східної Галичини у період після листопада 1918 року відбулося внаслідок здійснення Польщею агресії проти ЗУНР, окупації та подальшої анексії Східної Галичини.

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.