У Німеччині виявили втрачений портрет доньки гетьмана Скоропадського

У Німеччині виявили портрет доньки останнього українського гетьмана Павла Скоропадського Єлизавети.

Про це повідомив історик Олександр Алфьоров.

Картина вважалась втраченою в період Другої світової війни, але з'ясувалось, що весь час вона зберігалася у будинку німецької родини із містечка Оберстдорф, де до останніх своїх днів в еміграції проживала гетьманівна. 

"До Музею Гетьманства (Київ) із приголомшливою інформацією звернулася мешканка німецького містечка Оберстдорф Катерина Шалль. Виявилось, що їхній родині зберігся портрет доньки останнього гетьмана України Павла Скоропадського Єлизавети. Цей портрет вважався зниклим в буревіях ІІ Світової війни та був відомий лише за фотографією", - написав Олександр на своїй сторінці у Фейсбук.

Понад 40 років портрет був окрасою будинку німецької родини, а загадкова і невідома панна на ньому зачаровувала членів великої сімʼї та друзів. Пані Катерина не знала, хто та прекрасна жінка з полотна і вирішила почати пошук через Інтернет. Так вона вийшла на Музей Гетьманства.

"Моєму батькові було 15 років. У місцевій газеті він побачив оголошення про те, що в Оберстдорфі ліквідується якесь домогосподарство. Батько збирав марки, тому вирушив на пошуки рідкісних екземплярів – а раптом би знайшов. Але натомість побачив картину, що просто стояла за дверима. Його одразу вразили кольори та жінка, яка була на ній зображена. Батько запитав у спадкоємців, що буде з картиною. Господар відповів: "Можете забрати, інакше картина опиниться на смітнику"", – розповіла Катерина Шалль виданню Marie Claire.

Портрет гетьманівни Єлизавети був відомий серед української діаспори. Його намалювала Ольга Мордвінова і з нього було виготовлено в еміграції поштівки. Гетьманівна в українському вбранні асоціювалась з українками на чужині.

Цікаво, що про віднайдення портрету гетьманівни Єлизавети стало відомо ще у 2021 році, але широкому загалу цю інформацію представили лише зараз, коли повідомили, що картину повернуть в Україну.

 

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.