АНОНС: дискусія "Добровольці у боротьбі за незалежність України – від 1914 до 2024 року"

У Києві напередодні Дня українського добровольця 12 березня відбудеться дискусія за участі істориків "Добровольці у боротьбі за незалежність України – від 1914 до 2024 року".

Про це інформує УІНП.

Напередодні Дня українського добровольця разом з істориками поговоримо про те, хто саме ставав добровольцем у різні періоди боротьби за незалежність України, та про розвиток добровольчого руху з часів Революції Гідності й після початку російсько-української війни.

Дата: 12 березня, 17:30.

Локація: Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану (майдан Незалежності, 18/2, Будинок профспілок, 2-й поверх)

Програма:
17:30–18:20 – показ фільму "Легіон. Хроніка УГА 1918–1919";
18:20–19:30 – дискусія.

Про феномен добровольчого руху в Україні говоритимуть:

- Іван Стичинський – кандидат історичних наук, історик, етнолог, співробітник Українського інституту національної пам'яті;

- Аліна Понипаляк – кандидатка історичних наук, експертка Українського центру безпеки та співпраці;

- Тетяна Швидченко – кандидатка історичних наук, завідувачка кафедри загальноосвітніх дисциплін "Зіґмунд Фройд Університет Україна", засновниця ГО "Експертний корпус".

Модерує Юлія Пішта – волонтерка, громадська активістка, співробітниця Національного музею Революції Гідності.

Вхід вільний за попередньою реєстрацією.

Онлайн-трансляцію дискусії можна буде переглянути:

- на фейсбук-сторінках Музею Майдану та Інформаційно-виставкового центру

- на фейсбук-сторінці УІНП

- на ютуб-каналі Музею Майдану.

Організатори: Національний музей Революції Гідності, Український інститут національної пам'яті.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.