Музею в Полонному передали 500 артефактів

Полонському історичному музею на Хмельниччині передали близько 500 артефактів, виявлених під час археологічних досліджень восени 2023 року.

Про це розповів керівник Кам'янець-Подільської архітектурно-археологічної експедиції державного підприємства "Науково-дослідний центр "Охоронна археологічна служба" Інституту археології НАН України кандидат історичних наук" Павло Нечитайло, пише Укрінформ.

"Полонському історичному музею передали 472 предмети з досліджень 2023 року, які поповнять скарбницю музею та матеріальної культури міста Полонного. У розкопі були знайдені матеріали лука-райковецької культури VIII-IX ст., раннього залізного віку, Давньої Русі ХІІ-ХІІІ ст. і дуже потужно представлені матеріали XVII-XVIII ст. Окрім того, передані понад 30 монет, давньоруські прикраси", - зазначив Нечитайло.

Дослідження проводилися у вересні-жовтні 2023 року в історичній частині Полонного, на ділянці по вулиці Переца-Маркіша, 23. Розкоп розміром 10 на 10 м було розбито на ділянці фортечного валу, між кавальєром та костелом Св. Анни. Роботи проводилися завдяки гранту від Українського культурного фонду.

У процесі досліджень зібрано цілу колекцію. Більшість знахідок – це матеріали другої половини XVIІ ст.: цегла, фрагменти кахлів, керамічного та скляного посуду, залізні вироби, кулі, монети, люльки для куріння, гральні фішки.

Також фахівці провели дослідження знайденої в Полонному унікальної свинцевої грамоти, яка датується ХІІ століттям.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.