Дисидент Степан Хмара потребує коштів на лікування

Допоможіть зібрати кошти на дороговартісне лікування дисидента та політв'язня Степана Хмари.

Про це повідомив історик і журналіст Вахтанг Кіпіані. 

"Один з лідерів антикомуністичного руху опору 1970-1980 рр. Степан Хмара у лікарні. Ним давно опікується Патронатна служба Азову і зокрема Тетяна Даниленко, яка повідомила - на "хімію" на найближчі кілька днів потрібно приблизно 200 000 гривень. І це не рахуючи поточних оплат за стаціонарне лікування. Прошу підтримати політв'язня-націоналіста, який віддав десятиліття свого життя за самостійну Україну", - написав Вахтанг Кіпіані.

Допомогти Степанові Хмарі можна перевівши кошти за посиланням

Степан Хмара - дисидент в період перебудови, довголітній політв'язень радянських концтаборів, народний депутат України І, II та IV скликань.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.