Заповідник "Тустань" оцифрує евакуйовані з Харківського літературного музею рукописи

Евакуйовані з Харківського літературного музею рукописи у безпечний регіон оцифровує Державний історико-культурний заповідник "Тустань".

Про це у Фейсбуці повідомила Львівська обласна рада.

До кінця лютого 2024 року планують оцифрувати близько 2000 предметів з евакуйованої колекції Харківського літмузею. Це архіви розстріляного відродження: періодичні видання, документи, рукописи Леся Курбаса, Івана Дніпровського, Миколи Хвильового.

Проєкт "Кризова інвентаризація та стрибок до цифровізації музейного обліку" реалізовується ГО Тустань спільно із КЗ ЛОР "Адміністрація державного історико-культурного заповідника "Тустань",  НеМо: Ukrainian Heritage Monitoring Lab та ГО "Центр розвитку музейної справи" за фінансової підтримки Європейського Союзу.

"Ще до повномасштабного вторгнення оцифрування колекції ми почали на набагато простішому обладнанні. Завдяки співпраці з HeMo, маємо доступ до сканера, який дозволяє сканувати більш чутливі видання, оскільки має спеціальні платформи та особливі налаштування", — розповіла головна зберігачка фондів Харківського літературного музею Тетяна Рудь.

 

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.