На Черкащині відновили двохсотлітній вітряк

Двохсотлітній вітряк відновили на Звенигородщині Черкаської області.

Про це пише Суспільне.

Цей вітряк вже два століття височіє на межі трьох сіл. Залишився один вцілілий із 28, розповіла директорка Національного заповідника "Батьківщина Тараса Шевченка" Людмила Шевченко:

"Неподалік урочище Гупалівщина, про яке згадав Тарас Григорович у своїй поемі "Гайдамаки". Тут він пас ягнята за селом. Власне, це стежки та місце дитинства Кобзаря".

Колись це місце збирало десятки людей, тут було чути, як гомін сільських жителів, так і ділові розмови. Ті часи відтворені в унікальних фотографіях родича Тараса Шевченка — Григорія.

До робіт залучили майстрів, які володіють давніми знаннями відновлення млинів. На відновлення вітрил млина спрямували 300 тисяч гривень. Це кошти доброчинного фонду "МХП-Громаді". Майстри втілили перший етап реконструкції. Надалі планують, щоб двохсотлітній вітряк запрацював.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.