Шевченківська премія оголосила фіналістів

Оголосили короткий список творів, висунутих на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2024 року.

Про це повідомили на сайті комітету премії.

За його результатами до короткого списку номінантів увійшли:

Література:

  • Дмитро Лазуткін — поетична збірка "Закладка";
  • Ігор Павлюк — поетична збірка "Танець Мамая";
  • Степан Процюк — "Руки і сльози. Роман про Івана Франка", "Місяцю, місяцю: роман про Григора Тютюнника";
  • Ярина Чорногуз — поетична збірка "[dasein: оборона присутності]".

Літературознавство та мистецтвознавство:

  • Ігор Набитович — книжка "Саґа мистецької родини: Алєксандер Фредро, Софія Шептицька, митрополит Андрей Шептицький";
  • Людмила Тарнашинська — книжка "Українське шістдесятництво: профілі на тлі покоління. Історико-літературний та поетикальний аспекти".

Публіцистика, журналістика:

  • Іван Коломієць (Вано Крюґер) — книжка есеїв "Розчахнута квітка";
  • Євген Малолєтка, Мстислав Чернов, Василиса Степаненко — серія журналістських матеріалів про облогу Маріуполя (репортажі, фото та відеорепортажі, розслідування та фільм "20 днів у Маріуполі");
  • Олександр Михед — книжка "Позивний для Йова. Хроніки вторгнення".

З повним переліком тих, хто пройшов у третій тур в інших номінаціях, можна ознайомитись на офіційному сайті премії.

Національна премія України імені Тараса Шевченка заснована 1961 року. Вона є найвищою в Україні творчою відзнакою за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва. Кожного року може бути присуджено не більше семи Національних премій, а нагородити особу можна один раз за життя. Присуджує відзнаку президент України на підставі рішення комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Нагадаємо, 2022 року Шевченківську премію з літератури отримала Тамара Горіха Зерня за роман "Доця", а 2023 — Катерина Калитко за збірку поезій "Орден мовчальниць".

 

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.