У Луцьку відкриють виставку, присвячену "матері польської Солідарності" Анні Валентинович

9 грудня у Луцьку відбудеться відкриття виставки, присвяченої співзасновниці польської "Солідарності" родом з Волині – Анні Валентинович.

Про це пише Район.in.ua.

Анна Валентинович, у дівоцтві Любчик, народилася на хуторі біля села Сінне (нині Садове), що на Рівненщині. Анна у ранньому віці потрапила до Польщі та довгий час не мала контакту із українською родиною. Про її українське коріння активно заговорили у 2010 році, після Смоленської катастрофи, в якій жінка загинула.

43 роки тому на польській корабельні розпочалися протести працівників, які переросли у рух проти комуністичної системи. На суднобудівному заводі імені Леніна у Ґданську 14 серпня 1980 року працівники виступили на захист незаконно звільненої Анни Валентинович.

Так Анна Валентинович стала однією із ключових фігур профспілкового руху "Солідарність" у Польщі, який поступово переріс у суспільно-політичний. Нині її постать називають об'єднавчою у демократичному поступі Польщі та України.

У 2020 році впливовий американський тижневик "Time" визнав діячку однією зі 100 найважливіших жінок 20 століття.

На виставці представлять 15 слайдів (стендів), які за допомогою прижиттєвих світлин громадської діячки, теперішніх фото з села Садове на Гощанщині, а також картин білоруського художника Олексія Контара, розповідають про Анну Валентинович.

Виставку можна відвідати за адресою: вулиця Шевченка, 2 (адреса відома як офіс Народного руху України).

Відкриття відбудеться 9 грудня о 16:00 у пабі "1В" (Перший Волонтерський). Її організовують Центр імені Анни Валентинович у Рівному та Національна мережа гіперлокальних медіа Район.in.ua. Щоб взяти участь, потрібно зареєструватися за посиланням.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.