Шукаємо листи Івана Дзюби!

Видавництво "Дух і літера" для збірки епістолярної спадщини Івана Дзюби розшукує листи відомого літератора і дисидента та запрошує до співпраці дослідників.

Про це пише видавництво "Дух і літера".

Одним із таких важливих проєктів, над яким ми працюємо сьогодні, є епістолярна спадщина Івана Дзюби. Бувши літературознавцем, публіцистом, громадсько-політичним діячем, Іван Михайлович мав численних друзів, знайомих, колег із різних куточків України та світу, з якими листувався впродовж 1960–2010-х. Очевидно, що це дуже різноманітний джерельний пласт, інформативну вагу та культурологічне значення якого складно виміряти.

З частиною таких листувань нам вдалося познайомитися з люб'язного дозволу пані Марти Дзюби. Це близько тисячі старанно оцифрованих (передрукованих) листів тільки ДО Івана Михайловича. Зараз ми на етапі опису та впорядкування цих листів.

Маючи на меті видати максимально повну збірку епістоляріїв, ми хочемо віднайти також листи ВІД Івана Дзюби, які він здебільшого не копіював і не зберігав. Йдеться про сотні, а може й тисячі розкиданих по всьому світу еґо-документів відомого літератора і дисидента. Про їхній потенціал ми навіть не здогадуємося.

Розуміючи, що це монументальна робота, ми хочемо запросити до співпраці молодих дослідників – насамперед літературознавців, істориків, культурологів, які можуть використати це у своїх наукових цілях, а також тих, хто, розділяючи з нами думку про необхідність збереження таких документів і розуміючи тривалість проєкту, хотів би натхненно над цим попрацювати.

Для отримання детальної інформації і пропозицій пишіть на пошту: centerjudaica@gmail.com

У темі повідомлення вкажіть: "Листи Івана Дзюби".

 

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.