Дід Віктора Ющенка був активістом УАПЦ на Сумщині

Дослідник виявив документи, що підтверджують, що дід Віктора Ющенка - Андрій Іванович Ющенко у 1927 році був активістом УАПЦ в селі Хоружівка на Сумщині.

Про це написав на своїй сторінці у фейсбук Олексій Лисенко.

На сайті архіву Центральний державний архів вищих органів влади та управління України в одній зі справ зі статутами церковних громад було віднайдено статут громади Михайлівської парахвії УАПЦ села Хоружівки, у списку активістів якої зазначено діда Віктора Ющенка, 32-річного Андрія Івановича Ющенка.

"Отак заходиш на сайт архіву ЦДАВО, рандомно обираєш оцифровану справу, щоб подивитись, що там є цікавого (фонд 5, опис 3, справа 403): Статути релігійних громад та списки їх членів. Знаходиш там безліч статутів релігійних громад різноманітних релігійних течій з різних теренів України і серед них знаходиш Статут релігійної громади села Хоружівка (1927 рік), Батьківщини президента України Віктора Андрійовича Ющенка. І серед членів громади знаходиш і власне представників родини Ющенко", - написав Олексій Лисенко.

Друкований бланк церковного статуту, який окремо готувався Українською Автокефальною Православною Церквою для своїх парафій, було заповнено 1927 року громадою церкви св. Архистратига Михаїла села Хоружівки Недригайлівського району Роменської округи Полтавської губернії, тепер це Сумська область.

У документах окремо виписаний парох отець Сергій Мостовенко, а також дуже ретельно укладений список 50 членів, в якому під № 20 значиться Андрій Ющенко - дід Президента України Віктора Ющенка. Під № 41 записаний Ющенко Архип Ісакович (49 років), під № 43 Ющенко Василь Павлович (60 років), очевидно це також представники родини Ющенко. 

"Цей приклад, здається, іще раз підтверджує той факт, що ті, хто утверджував сучасну незалежність Української держави і її Церкви, найчастіше мали дідів, які трималися сто років тому саме УАПЦ! Тобто за великим рахунком саме той вогонь Віри і Національної ідеї, який запалила і підтримувала УАПЦ, був переданий через сто років тим, хто ділами розбудовував незалежність України і незалежність Української Церкви на початку 2000-х", - зазнавив Роман Захарченко, артист Зразково-показового оркестру Збройних сил України.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.