Проголосуйте за нові сквери на честь Ігоря Козловського та Героїв ОУН у Києві

18 грудня у додатку "Київ-Цифровий" стартувало опитування щодо найменування двох нових скверів у місті Києві. Опитування триватиме до 31 грудня.

Про це інформує прес-служба благодійного фонду "Героїка"

Перший сквер запропоновано назвати на честь Ігоря Козловського - українського вченого, релігієзнавця, письменника, члена ініціативної групи "Першого грудня". У 2016-17 рр. він перебував у полоні терористів так званої ДНР за свою проукраїнську позицію. Сквер розташований у Подільському районі на розі вулиць Григорія Сковороди та Почайнинської.

Підтримати нову назву можна за посиланням.

Другий сквер запропоновано назвати на честь Героїв ОУН. Нова назва дозволить вшанувати як підпілля Організації Українських Націоналістів під час Другої світової війни, так і членів ОУН (р), ОУН (м), бійців Батальйону ОУН, які загинули на фронті російсько-української війни починаючи з 2014 року. Сквер знаходиться у Святошинському районі на Академмістечку біля автостанції "Дачна" та вул. Ореста Васкула.

Підтримати нову назву можна за посиланням.

У квітні 2023 р. вже було голосування за перейменування цього скверу як "скверу Феодори Пушиної". Але згодом КМДА виявила, що сквер офіційно не був названий на честь Феодори Пушиної і є безіменним. Тому зараз триває процедура найменування скверу.

Якщо не працює прямий лінк на опитування, пропонуємо скористатись покроковою інструкцією - відкриваєте додаток "Київ-Цифровий", натискаєте літеру "К" на синьому тлі знизу екрану. Обираєте розділ "Електронна демократія" - "Опитування". Голосувати можна незалежно від прописки.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.