У Києві демонтували пам'ятник екіпажу бронепоїзда "Таращанець"

16 грудня У Києві демонтували памʼятник екіпажу радянського бронепоїзда "Таращанець".

Про це повідомив Департамент територіального контролю.

Пам'ятник екіпажу бронепоїзда "Таращанець" — монумент на честь екіпажу красноармійського бронепоїзда "Таращанець", які в серпні 1919 року майже 6 діб боронили від денікінців Дарницький залізничний вузол, у ніч на 30 серпня, відкинувши пропозицію здатися в полон. Члени екіпажу підірвали бронепоїзд і загинули разом із ним, однак цьому немає жодних історичних доказів.

Монумент відкрили у 1974 році у сквері між вулицями Заслонова та Ялтинською. Одним з його авторів був скульптор, народний художник України, лауреат національної премії ім. Т. Шевеченка Валентин Зноба.

Загальна висота пам'ятника становить 3,3 метра. На гранітному п'єдесталі — 7 бронзових фігур, що символізують сімку з команди "таращанців" у момент ухвалення рішення: загинути, але не здаватися. Постамент виконано з чорного полірованого лабрадориту висотою 0,4 метра. 

Надалі пам'ятник зберігатиметься в музеї-майстерні Зноби-Голембієвських.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.