У Львові демонтували ще три радянські пам'ятники

З Пагорбу слави у Львові демонтували три радянські скульптури - «Мати-Батьківщина», «Воїн з прапором», «Присяга».

Про це інформує Львівська міська рада.

"Ми очищуємо наш простір від символів радянського періоду.  І Пагорб слави – не виняток. Окрім поховань, там були ще і три радянські пам'ятники. Сьогодні вони були демонтовані та "переїдуть" до музею "Територія терору" - там вони і будуть "прославляти" терор тих часів", - зазначила керуюча справами виконкому, в.о. керівника управління охорони історичного середовища Наталія Алєксєєва.

Раніше з меморіалу демонтувати радянську символіку, зокрема, радянську зірку та серп з молотом. Також зняти напис, який прославляв радянських солдатів.

Також місто планує провести ексгумацію та перенести поховання з Пагорбу слави. Зробити це хочуть після того, як завершать ексгумацію на Личаківському військовому цвинтарі.

Пагорб слави у Львові - меморіальний комплекс, частина історико-архітектурного заповідника "Личаківський цвинтар". Там знаходиться поховання російських і радянських солдатів, які загинули під час Першої та Другої світової війни. 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.