У загальний доступ виклали розсекречені документи радянських спецслужб проти українського православ'я

Архів Служби зовнішньої розвідки України підготував і оприлюднив збірник розсекречених документів органів НКВД/МГБ/КГБ СРСР проти Української греко-католицької церкви, Української автокефальної православної церкви та їх священників.

Про це йдеться на сайті Служби зовнішньої розвідки України.

До чергового тематичного збірника відібрано окремі матеріали про роботу органів огпу/нквд/мгб/кгб ссср зі стеження за діячами українських церков, їхніми громадами та вірянами за кордоном, збирання інформації про місця їхнього проживання, пересування, уподобання, проведення різних заходів, а також про планування спеціальних операцій щодо їхньої компрометації.

До цього видання увійшли здебільшого окремі довідки, повідомлення, доповідні записки органів держбезпеки ссср, які на підставі оперативної інформації постійно готували узагальнюючі документи про становище в українському релігійному середовищі за кордоном. Насамперед становлять цікавість відомості про українські релігійні громади у Чехословаччині, Польщі, Німеччині, Австрії, Франції, США, Канаді, а також інформація про склад Української греко-католицької церкви, Української автокефальної православної церкви та інших конфесій, їх місце і роль в житті української еміграції. У збірнику є документи про діяльність настоятелів релігійних громад та окремих церковних діячів, їхні біографічні довідки. У різні періоди чекісти заводили на них справи,  встановлювали постійний нагляд та контроль, збирали інформацію про їхню релігійну та політичну діяльність.

Особливий інтерес становлять документи про те, як совєтські спецслужби активно займалися знищенням українського православ'я не лише на території ссср, а й за кордоном. Це зокрема заходи мгб/кгб, спрямовані проти Української греко-католицької церкви, Української автокефальної православної церкви і їх священників, які були яскравими представниками національно-визвольного руху.

Після завершення Другої світової війни, коли УАПЦ і УГКЦ були ліквідовані сталінським режимом, органи мгб усср активно заводили окремі агентурно-спостережні справи на українських діячів  та церковні організації, які діяли у підпіллі, а також на тих, хто емігрував за кордон і продовжував там розбудовувати українську церкву та боротися за відновлення української державності.

Загалом до збірника хронологічно включено 86 документів. Кожен документ має назву і відповідні посилання на номер фонду, справи, тому та аркушу ГДА СЗРУ.

Розсекречені документи є ще одним підтвердженням того, як кремлівське керівництво і підпорядковані йому органи держбезпеки на місцях втручалися в справи української церкви в діаспорі, намагаючись дискредитувати її та спотворити зсередини, як і увесь український національно-визвольний рух.

Діяльність Української Автокефальної Церкви і Української Греко-Католицької Церкви за кордоном в архівних документах розвідки. Частина 1.

Діяльність Української Автокефальної Церкви і Української Греко-Католицької Церкви за кордоном в архівних документах розвідки. Частина 2.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.