Орлик чи Богословськ: триває опитування щодо перейменування міста Первомайська

На Миколаївщині планують перейменувати місто Первомайськ.

Про це інформує Виконавчий комітет Первомайської міської ради.

Друге на Миколаївщині за чисельністю населення місто Первомайськ перейменують згідно з вимогами законодавства про декомунізацію.

Таке рішення ухвалили 1 листопада під час чергового засідання постійної комісії з питань найменування та перейменування об'єктів топоніміки при виконавчому комітеті Первомайської міської ради. 

На засіданні представили на розгляд громадськості два варіанти.

Це історична назва – Орлик, яку місто мало до 1782-го року. Саме так у 1676-му році, від назви місцевого урочища назвали його козаки, які побудували тут фортецю. Територія увійшла до складу Бугогардівської Запорізької Січі. В різні часи окремі частини міста мали такі назви, як Богопіль, Ольвіополь та Голта. В 1919-му році, на мітингу 1 травня, ці частини об'єднали в єдине ціле, і більшовистський режим перейменував місто у Первомайськ.

На виконкомі запропонували також нову назву міста, яка увібрала в себе історичні події та географічні назви, – Богославськ. Кожна буква у назві відповідає трьом частинам міста, а також назвам річок. Богополь, Ольвіополь, Голта,  Орлик, Гілея, Вода (місто на воді), Синюха, Кодима.

Проголосувати за нову назву міста Первомайськ можна за посиланням.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.