У Києві вручили відзнаку Омеляна Ковча

У Музеї Голодомору 28 листопада відбулася Церемонія вручення Відзнаки блаженного священномученика Омеляна Ковча — вперше від початку повномасштабного вторгнення.

Про це повідомили у Національному музеї Голодомору-геноциду.

Цьогорічними лауреатами стали військовослужбовиця Національної гвардії України, парамедик, учасниця оборони Маріуполя Катерина Поліщук ("Пташка"); польський народ в особі Президента Республіки Польща Анджея Дуди (відзнака буде вручена окремо); капелан Сергій Дмитрієв ("Падре"); військовослужбовець ЗСУ, колишній імам Саїд Ісмагілов; капелан, священик УГКЦ Юрій Логаза; пастор, єпископ протестантської Церкви Божої України Геннадій Мохненко.

Відзнаки лауреатам вручили: Глава УГКЦ Блаженніший Святослав, голова Комітету вшанування священномученика Омеляна Ковча Іван Васюник та члени комітет Данило Лубківський та о. Стефан Батрух. 

"Бути людиною в нелюдських обставинах, бачити небо серед пекла на землі, бути християнином у часи війни - ці питання ми ставимо собі сьогодні під час цієї жорстокої, геноцидальної війни в Україні. Ці питання так по-особливому звучать тут, у цьому місці пам'яті, болю, у цьому музеї, де ми вшановуємо жертв Голодомору-геноциду... Я хочу сьогодні подякувати усім тим, кого Комітет з ушанування Омеляна Ковча назвав лауреатами", - сказав глава Української греко-католицької церкви Блаженніший Святослав Шевчук.

Український священник Омелян Ковч із Косівщини рятував у роки Другої світової війни євреїв. За це був ув'язений у концтаборі Майданек, де продовжував своє душпастирство. Помер у табірному шпиталі в лютому 1944-го. У 2001 році під час візиту до України Папа Іван Павло ІІ проголосив отця Омеляна Ковча блаженним священномучеником. У 2010 році було засновано Відзнаку Блаженного Священномученика Омеляна Ковча.

 

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".