Музей Григорія Сковороди закликає допомогти з консервацією

Команда музею Григорія Сковороди в селі Сковородинівка на Харківщині оголосила про проєкт "301 Справжній друг Сковороди" для збереження меморіального комплексу.

Про це йдеться на сайті музею.

Меморіальний комплекс філософа та поета Григорія Сковороди потребує негайних протиаварійних та консерваційних робіт.

Тому команда музею оголосила про проєкт "301 Справжній друг Сковороди" для збереження меморіального комплексу до моменту його повної реставрації. Ціль проєкту — зібрати 3 млн грн. Для цього учасникам пропонують оголосити в межах цього великого проєкту власні маленькі збори по 5 тисяч грн. Акцію приурочили до прийдешнього 3 грудня, коли виповнюється 301 рік від народження Григорія Савича.

"Ми закликаємо підтримувати армію, бо вона зберігає життя тут і зараз. Донати на потреби ЗСУ першочергові. Та за можливості просимо долучитись до підтримки музею — культурної спадщини України, яка формує національну свідомість та зберігає пам'ять для майбутніх поколінь", — пише музей.

Кожен учасник за долучення до збору отримає: особистий номер "друга Сковороди"; дизайн-віжуал зі своїм фото та номером для соцмереж; карабін зі своїм номером "як згадку про Спільнотворення та акт Дружби".

Національний музей Григорія Сковороди зруйновано прямим влучанням російської ракети у ніч проти 7 травня. Внаслідок обстрілу поранення отримав 35-річний син директора музею, який залишився охороняти приміщення. Приміщення було знищене, однак найцінніші експонати не постраждали.

В зруйнованому росіянами будинку філософ жив та творив, в ньому ж і помер 9 листопада 1794 року.

Будівлю музею не законсервували через відсутність фінансування та технічні причини. Наприкінці 2022 року на консервацію виділили 2 млн гривень. У липні голова Харківської ОВА Олег Синєгубов говорив, що музей Сковороди планують законсервувати до зими 2023 року.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.