Спецпроект

92% українців вважають Голодомор геноцидом

Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу вважають 92% громадян України.

Про це свідчать дані опитування Соціологічної групи "Рейтинг".

У 2010 році 60% опитаних відповідали ствердно на питання "Чи погоджуєтесь Ви з тим, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом українського народу?"

За результатами опитування 2023 року, 92% респондентів погоджуються з цим твердженням. Лише 4% — заперечують це, вагалися з відповіддю — 4%.

Голодомор 1932-33 років визнають геноцидом абсолютна більшість мешканців як західних, центральних, так і південно-східних областей країни. Також не зафіксовано значних відхилень у вікових розподілах у цьому питанні.

Опитування проводили 14-16 листопада 2023 року серед населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу, а також територій, де на момент опитування відсутній український мобільний зв'язок. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення.

Опитано тисячу респондентів. Метод опитування – телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера. На основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Статистична похибка такої вибірки не перевищує 3,1%.

 

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.