Спецпроект

32-й штат США визнав Голодомор геноцидом

Вайомінг став 32-м штатом США, який визнав Голодомор 1932-33 років геноцидом українського народу.

Про це повідомила посол України в США Оксана Маркарова.

"Штат Вайомінг став 32-им штатом, який визнав Голодомор 1932-33 років геноцидом українського народу та проголосив листопад місяцем пам'яті про український Голодомор-геноцид. Дякую губернатору штату Вайомінг Марку Гордону за солідарність з Україною", – зазначила Маркарова.

Оксана Маркарова також запросила доєднатися до запалювання свічки пам'яті у Вашингтоні у суботу 25 листопада біля меморіалу жертвам Голодомору. 

"Запрошую усіх приєднатись у цей день до церемонії вшанування пам'яті жертв Голодомору, яка відбудеться у Вашингтоні 25 листопада о 16:30 біля Меморіалу жертвам Голодомору за адресою: 1 Massachusetts Avenue NW, Washington, DC 20001", - написала Макарова.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.