IN MEMORIAM: Помер засновник видання «Дзеркало тижня» Володимир Мостовий

9 листопада на 77-му році життя помер засновник видання "Дзеркало тижня" Володимир Мостовий.

Про це пише "Дзеркало тижня".

"Людина, яка 17 років — з 1994-го по 2011-й — відстояла біля керма нашого видання. Яка створила колектив. Заклала моральний кодекс "Дзеркала" і всі 29 років забезпечувала клімат-контроль у нашій професійній родині. Ми втратили людину, яка мала енциклопедичні знання, унікальне почуття гумору й такту, оптимізм і колосальну віру в Україну", - йдеться у матеріалі.

Прощання із Мостовим відбудеться в суботу о 12:00 у Великому залі київського крематорію за адресою вулиця Байкова, 16.

"Не буде подушечок з орденами. Як журналіст Володимир Павлович не вважав для себе за можливе приймати ласки будь-якої влади. У людини, яка створила перше в Незалежній Україні аналітичне та розслідувальне видання, не буде місця на центральній алеї Байкового кладовища — він залишиться з родиною, в якій завжди черпав сили та віддавав їх Справі, друзям, колегам", - пише "Дзеркало тижня".

Володимир Мостовий народився 10 березня 1947 на Кіровоградщині. У 1972 році закінчив факультет журналістики Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Мостовий також працював у газетах "Вечірній Київ" та "Хрещатик". За життя захоплювався нумізматикою.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.