IN MEMORIAM: Помер дипломат Володимир Василенко

У віці 86 років помер Володимир Василенко, одни із авторів Декларації про державний суверенітет України.

Про це повідомила його донька.

"Сьогодні о 08:10 ранку перестало битися серце мого тата, Василенка Володимира Андрійовича. Він залишив цей світ у віці 86 років", - написала Леся Василенко у Facebook.

"Для України це гірка і непоправна втрата. Володимир Андрійович був одним із найавторитетніших фахівців України у сфері міжнародного права, зовнішньої політики і безпеки. Його внесок у розвиток національної дипломатії – неоціненний.

Понад усе Володимир Василенко любив Україну і присвятив нашому народові і державі своє сповнене великими досягненнями життя", - зазначив Арсеній Яценюк, прем'єр-міністр України у 2014-2016 рр.

Володимир Василенко народився в Києві, 16 січня 1937-го року. Вищу освіту Володимир Василенко отримав в Київському нацуніверситеті ім. Шевченка, юридичний факультет якого закінчив у 1959-му році, а аспірантуру за спеціальністю "міжнародне право" — в 1964-му році.

Із 1972-го по 1992-й рік Володимир Василенко працював у Міністерстві закордонних справ України в якості наукового консультанта з правових питань.

У 1990-му році саме Володимир Василенко представив найперший проєкт Декларації про державний суверенітет України і надалі продовжив працювати над створенням остаточного варіанту Декларації. Крім того, в кінці 80-х років Володимир Василенко працював над створенням юридичного фундаменту української економічної незалежності.

"Упродовж понад 30 років завдяки його зусиллями написані тексти найважливіших законодавчих актів - від першого варіанта Декларації про державний суверенітет 1990 року до закону про державну мову 2019. в групі розробників якого я мав честь працювати під керівництвом Володимира Андрійовича. Від був мудрою, освіченою, працьовитою і при цьому дуже скромною і простою у спілкуванні людиною", -  написав журналіст та юрист Тарас Шамайда.

У 1992-му році Володимир Василенко зайнявся дипломатією, обійнявши посаду посла в країнах "Бенілюкс", а також виступав у якості представника України в НАТО і ЄС.

Із 1998-го по 2002-й рік Василенко був послом України у Великій Британії та Ірландії. У 2001-му році Генасамблея ООН включила Володимира Василенка до складу міжнародного трибуналу по Югославії. У цьому трибуналі Василенко працював аж до 2005-го року.

Із 2006-го по 2010-й рік Володимир Василенко представляв Україну в раді ООН з прав людини.

Також Володимир Василенко мав стосунок до ядерного роззброєння України та визнання Голодомору - геноцидом.

"Знав його особисто і співпрацював із ним у темі юридичного обґрунтування Голодомору як геноциду, він був одним із співавторів закону про функціонування української як державної, законів про декомунізацію, розпочали з ним роботу щодо поневіряння народів Росії", - зазначив історик і нардеп Володимир В'ятрович. 

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.