IN MEMORIAM: Помер дипломат Володимир Василенко

У віці 86 років помер Володимир Василенко, одни із авторів Декларації про державний суверенітет України.

Про це повідомила його донька.

"Сьогодні о 08:10 ранку перестало битися серце мого тата, Василенка Володимира Андрійовича. Він залишив цей світ у віці 86 років", - написала Леся Василенко у Facebook.

"Для України це гірка і непоправна втрата. Володимир Андрійович був одним із найавторитетніших фахівців України у сфері міжнародного права, зовнішньої політики і безпеки. Його внесок у розвиток національної дипломатії – неоціненний.

Понад усе Володимир Василенко любив Україну і присвятив нашому народові і державі своє сповнене великими досягненнями життя", - зазначив Арсеній Яценюк, прем'єр-міністр України у 2014-2016 рр.

Володимир Василенко народився в Києві, 16 січня 1937-го року. Вищу освіту Володимир Василенко отримав в Київському нацуніверситеті ім. Шевченка, юридичний факультет якого закінчив у 1959-му році, а аспірантуру за спеціальністю "міжнародне право" — в 1964-му році.

Із 1972-го по 1992-й рік Володимир Василенко працював у Міністерстві закордонних справ України в якості наукового консультанта з правових питань.

У 1990-му році саме Володимир Василенко представив найперший проєкт Декларації про державний суверенітет України і надалі продовжив працювати над створенням остаточного варіанту Декларації. Крім того, в кінці 80-х років Володимир Василенко працював над створенням юридичного фундаменту української економічної незалежності.

"Упродовж понад 30 років завдяки його зусиллями написані тексти найважливіших законодавчих актів - від першого варіанта Декларації про державний суверенітет 1990 року до закону про державну мову 2019. в групі розробників якого я мав честь працювати під керівництвом Володимира Андрійовича. Від був мудрою, освіченою, працьовитою і при цьому дуже скромною і простою у спілкуванні людиною", -  написав журналіст та юрист Тарас Шамайда.

У 1992-му році Володимир Василенко зайнявся дипломатією, обійнявши посаду посла в країнах "Бенілюкс", а також виступав у якості представника України в НАТО і ЄС.

Із 1998-го по 2002-й рік Василенко був послом України у Великій Британії та Ірландії. У 2001-му році Генасамблея ООН включила Володимира Василенка до складу міжнародного трибуналу по Югославії. У цьому трибуналі Василенко працював аж до 2005-го року.

Із 2006-го по 2010-й рік Володимир Василенко представляв Україну в раді ООН з прав людини.

Також Володимир Василенко мав стосунок до ядерного роззброєння України та визнання Голодомору - геноцидом.

"Знав його особисто і співпрацював із ним у темі юридичного обґрунтування Голодомору як геноциду, він був одним із співавторів закону про функціонування української як державної, законів про декомунізацію, розпочали з ним роботу щодо поневіряння народів Росії", - зазначив історик і нардеп Володимир В'ятрович. 

 

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».