У Києві відреставрують фрески бойчукістів 1920–30-х років

У Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА) у Києві студенти розпочали реставрувати розписи з майстерні бойчукістів.

Про це написала у Facebook київська художниця Каріна Синиця, цьогорічна випускниця академії, інформує Суспільне.

Перші задокументовані фрескові розписи школи бойчукістів датовані 1924 роком, загалом там можна знайти фрески 1924–1932 років. Кілька вцілілих фрагментів знайшли в аудиторії № 250 та в літографській майстерні.

У 1970-х в Київському художньому інституті зайнялась пожежа. Пошкодилися верхній шар фарби та тиньку на стінах аудиторії — і проявилися роботи бойчукістів. Кафедра реставрації хотіла відкрити фрески, законсервувати їх, але не дозволив тодішній режим СРСР — стінописи забілили.

За часів перебудови, у 1980-х, інтерес до різних заборонених раніше художніх течій поновився. Фрагменти розписів, які сьогодні реставрують у НАОМА, відкрили академік Михайло Криволапов, завідувач кафедри реставрації Анатолій Беляй, викладач Юрій Коренюк та тодішні студенти.

У коментарі Суспільне Культура Каріна Синиця розповіла, що реставрацію (відкриття) здійснюють студенти 3–5 курсу, які навчаються на реставраторів живопису. Ця робота — частина їхньої навчальної практики. Роботи тільки почались, зараз роблять зондажі.

"Про реставрацію дізналася через подругу, яка зараз вчиться на 5 курсі. Це було для мене шоком і, звісно, зацікавило", — ділиться Каріна.

Художниця фотографує процес реставрації, аби допомогти НАОМА та для свого власного проєкту — він пов'язаний із темою репресованих митців України.

Бойчукізм — це школа українського мистецтва у 1910–1930-х роках; синтез українського фольклорного образотворчого мистецтва і церковного мистецтва Візантії. У 1917 році заснували Українську державну академію мистецтв, у якій діяла школа монументалізму.

Засновник школи — Михайло Бойчук. Майбутній митець малював з дитинства. Його підтримало Наукове товариство ім. Т. Шевченка, їхнім коштом і митрополита Андрея Шептицького Бойчук навчався у Віденській академії мистецтв, потім — у Леона Вичулковського в Краківській. Потім митець навчався в Мюнхені, згодом кілька років жив у Парижі — там же прийшов до ідеї творити як монументаліст і заснував школу бойчукістів. Наприкінці 1925-го в Києві заснували Асоціацію революційного мистецтва України (АРМУ), яка об'єднувала бойчукістів.

У 1926–1927 роках Бойчук із дружиною Софією Налепинською-Бойчук та учнями Іваном Падалкою та Василем Седляром поїхали до Європи з мистецькою ціллю. Це стало одним із приводів звинуватити митців у "шпигунстві" та "контрреволюційній діяльності". У 1937 році усіх чотирьох стратили НКВС.

 

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.