У Києві відреставрують фрески бойчукістів 1920–30-х років

У Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА) у Києві студенти розпочали реставрувати розписи з майстерні бойчукістів.

Про це написала у Facebook київська художниця Каріна Синиця, цьогорічна випускниця академії, інформує Суспільне.

Перші задокументовані фрескові розписи школи бойчукістів датовані 1924 роком, загалом там можна знайти фрески 1924–1932 років. Кілька вцілілих фрагментів знайшли в аудиторії № 250 та в літографській майстерні.

У 1970-х в Київському художньому інституті зайнялась пожежа. Пошкодилися верхній шар фарби та тиньку на стінах аудиторії — і проявилися роботи бойчукістів. Кафедра реставрації хотіла відкрити фрески, законсервувати їх, але не дозволив тодішній режим СРСР — стінописи забілили.

За часів перебудови, у 1980-х, інтерес до різних заборонених раніше художніх течій поновився. Фрагменти розписів, які сьогодні реставрують у НАОМА, відкрили академік Михайло Криволапов, завідувач кафедри реставрації Анатолій Беляй, викладач Юрій Коренюк та тодішні студенти.

У коментарі Суспільне Культура Каріна Синиця розповіла, що реставрацію (відкриття) здійснюють студенти 3–5 курсу, які навчаються на реставраторів живопису. Ця робота — частина їхньої навчальної практики. Роботи тільки почались, зараз роблять зондажі.

"Про реставрацію дізналася через подругу, яка зараз вчиться на 5 курсі. Це було для мене шоком і, звісно, зацікавило", — ділиться Каріна.

Художниця фотографує процес реставрації, аби допомогти НАОМА та для свого власного проєкту — він пов'язаний із темою репресованих митців України.

Бойчукізм — це школа українського мистецтва у 1910–1930-х роках; синтез українського фольклорного образотворчого мистецтва і церковного мистецтва Візантії. У 1917 році заснували Українську державну академію мистецтв, у якій діяла школа монументалізму.

Засновник школи — Михайло Бойчук. Майбутній митець малював з дитинства. Його підтримало Наукове товариство ім. Т. Шевченка, їхнім коштом і митрополита Андрея Шептицького Бойчук навчався у Віденській академії мистецтв, потім — у Леона Вичулковського в Краківській. Потім митець навчався в Мюнхені, згодом кілька років жив у Парижі — там же прийшов до ідеї творити як монументаліст і заснував школу бойчукістів. Наприкінці 1925-го в Києві заснували Асоціацію революційного мистецтва України (АРМУ), яка об'єднувала бойчукістів.

У 1926–1927 роках Бойчук із дружиною Софією Налепинською-Бойчук та учнями Іваном Падалкою та Василем Седляром поїхали до Європи з мистецькою ціллю. Це стало одним із приводів звинуватити митців у "шпигунстві" та "контрреволюційній діяльності". У 1937 році усіх чотирьох стратили НКВС.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.