АНОНС: Чого ми ще не знаємо про Михайла Грушевського?

Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського 6 жовтня запрошує на (не)академічну дискусію «Чого ми ще не знаємо про Михайла Грушевського?».

Музей продовжує відзначати 157-у річницю з дня народження Михайла Грушевського. 

"Скільки студентів "пройшло" через лекції Михайла Грушевського і чи був професор лектором атрактивним; подивуємось, як дописували за вченого його "Ілюстровану історію" у 1940-их; "намалюємо" портрет на основі спогадів про керманича українського руху та згадаємо, як він пишався своєю бородою-"онуфрійкою" і чому не любив їздити на авто по Києву; поговоримо про те, чи любив гроші Михайло Грушевський і як вів свою "касу".

Спробуємо зрозуміти, як в одному реченні можна поєднати "Грушевський не створив українське військо і розігнав трьохтисячну армію". А може хтось зможе пояснити, чому голова Української Центральної Ради "втік" з Києва 25 січня 1918-го, коли в місто зайшла московсько-большевицька орда Муравйова? І врешті втішимося, що нема кінця-краю нашим пошукам іконографічних джерел, які "заховалися" в архівних нетрях, а ми їх все одно дістаємо звідти", - йдеться в анонсі події.

Коли: 6 жовтня о 15:00

Де: Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського, вул. Паньківська, 9

Вхід вільний.

 

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.