В Азербайджані затримали трьох колишніх президентів невизнаної республіки

У Нагірному Карабаху, який Азербайджан повернув під свій контроль, затримали трьох колишніх президентів невизнаної Нагірно-Карабаської Республіки та екс-спікера парламенту Давида Ішханяна.

Про це повідомила азербайджанська інформаційна агенція APA.

Співробітники Служби держбезпеки Азербайджану  у місті Ханкенді (Степанакерт) затримали колишніх президентів Аркадія Гукасяна, Бако Саакяна та Араїка Арутюняна. Усіх їх доставлено до Баку в рамках порушених проти них кримінальних справ. Офіційного підтвердження цієї інформації наразі немає.

Як пише видання, карабаський парламентарій, який побажав залишитися анонімним, повідомив, що зв'язатися з затриманими більш як добу не вдається.

Аркадій Гукасян був другим за рахунком президентом Нагірно-Карабахської республіки. Він очолюював її з 1997 до 2007 року. Бако Саакян - третій президент. Він був на чолі невизнаного Арцаха з 2007 по 2020 рік. Араїк Арутюнян очолював Нагірний Карабах з травня 2020 року по 1 вересня 2023 року.

До цього, 27 вересня, у Нагірному Карабаху на КПП затримали колишнього голову уряду невизнаної республіки, бізнесмена Рубена Варданяна. Наступного дня його заарештували за статтями про фінансування тероризму і створення незаконних збройних формувань.

30 вересня в Азербайджані заарештували колишнього міністра закордонних справ НКР, радника її лідера Давида Бабаяна.

Після того, як Азербайджан повернув контроль над Нагірним Карабахом, з нього виїхали приблизно 100 тис. людей. Більшість населення регіону становили етнічні вірмени.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.