На Личаківському військовому цвинтарі демонтують радянські меморіальні плити

На Личаківському військовому кладовищі фахівці Меморіально-пошукового центру "Доля" розпочали другий етап ексгумації поховань радянського періоду.

Про це повідомила пресслужба Львівської обласної ради.

На Личаківському військовому кладовищі, вище місця поховань новітніх Героїв України (поле почесних поховань №86А), фахівці Меморіально-пошукового центру "Доля" розпочали другий етап ексгумації поховань радянського періоду. Зокрема, розпочали демонтаж центральної алеї Марсового поля.

За словами керівника Меморіально-пошукового центру "Доля" Святослава Шеремети, під час цього етапу буде проведено демонтаж плит центральної алеї та бетонного покриття, а потім – ексгумація останків.

Згідно з документами, на цій території є 340 таблиць, на кожній з яких виписано по 10 прізвищ. Загалом – 3400 прізвищ.

"Наші попередні дослідження показали, що документація, яку робив радянський режим, є далекою від реалій. Ймовірно, що не під усіма цими плитами є поховання. Тільки дослідження покажуть реальну картину. Після демонтажу плит і бетонної частини фахівці центру "Доля" проведуть дослідження. У випадку виявлення останків буде проведена ексгумація з подальшим перепохованням на одному з кладовищ Львова. Відповідно, що і плити будуть також перенесені" – наголосив Шеремета.

Він пояснив, що поховання тут відбувалися з 1945 до 1956 року, більшість – військовослужбовці НКВС, які боролися з українським визвольним рухом. А  у 1972 році радянська влада спорудила меморіал.

"Як показали результати першого етапу дослідження, насправді ніхто не займався перепохованням і увічненням пам'яті тих, хто тут лежав. Просто розрівняли надгробки, частину вивезли, а частину прикопали землею. Зробили центральну алею, а зліва і справа створили газон. Довгий час не було відомо, що під трав'яним газоном є поховання" – додав Святослав Шеремета.

Усі роботи з ексгумації планують завершити до кінця року, однак тривалість робіт залежатиме від погодних умов і від кількості виявлених нашарувань поховань.

 

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.