На Личаківському військовому цвинтарі демонтують радянські меморіальні плити

На Личаківському військовому кладовищі фахівці Меморіально-пошукового центру "Доля" розпочали другий етап ексгумації поховань радянського періоду.

Про це повідомила пресслужба Львівської обласної ради.

На Личаківському військовому кладовищі, вище місця поховань новітніх Героїв України (поле почесних поховань №86А), фахівці Меморіально-пошукового центру "Доля" розпочали другий етап ексгумації поховань радянського періоду. Зокрема, розпочали демонтаж центральної алеї Марсового поля.

За словами керівника Меморіально-пошукового центру "Доля" Святослава Шеремети, під час цього етапу буде проведено демонтаж плит центральної алеї та бетонного покриття, а потім – ексгумація останків.

Згідно з документами, на цій території є 340 таблиць, на кожній з яких виписано по 10 прізвищ. Загалом – 3400 прізвищ.

"Наші попередні дослідження показали, що документація, яку робив радянський режим, є далекою від реалій. Ймовірно, що не під усіма цими плитами є поховання. Тільки дослідження покажуть реальну картину. Після демонтажу плит і бетонної частини фахівці центру "Доля" проведуть дослідження. У випадку виявлення останків буде проведена ексгумація з подальшим перепохованням на одному з кладовищ Львова. Відповідно, що і плити будуть також перенесені" – наголосив Шеремета.

Він пояснив, що поховання тут відбувалися з 1945 до 1956 року, більшість – військовослужбовці НКВС, які боролися з українським визвольним рухом. А  у 1972 році радянська влада спорудила меморіал.

"Як показали результати першого етапу дослідження, насправді ніхто не займався перепохованням і увічненням пам'яті тих, хто тут лежав. Просто розрівняли надгробки, частину вивезли, а частину прикопали землею. Зробили центральну алею, а зліва і справа створили газон. Довгий час не було відомо, що під трав'яним газоном є поховання" – додав Святослав Шеремета.

Усі роботи з ексгумації планують завершити до кінця року, однак тривалість робіт залежатиме від погодних умов і від кількості виявлених нашарувань поховань.

 

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.