На Личаківському військовому цвинтарі демонтують радянські меморіальні плити

На Личаківському військовому кладовищі фахівці Меморіально-пошукового центру "Доля" розпочали другий етап ексгумації поховань радянського періоду.

Про це повідомила пресслужба Львівської обласної ради.

На Личаківському військовому кладовищі, вище місця поховань новітніх Героїв України (поле почесних поховань №86А), фахівці Меморіально-пошукового центру "Доля" розпочали другий етап ексгумації поховань радянського періоду. Зокрема, розпочали демонтаж центральної алеї Марсового поля.

За словами керівника Меморіально-пошукового центру "Доля" Святослава Шеремети, під час цього етапу буде проведено демонтаж плит центральної алеї та бетонного покриття, а потім – ексгумація останків.

Згідно з документами, на цій території є 340 таблиць, на кожній з яких виписано по 10 прізвищ. Загалом – 3400 прізвищ.

"Наші попередні дослідження показали, що документація, яку робив радянський режим, є далекою від реалій. Ймовірно, що не під усіма цими плитами є поховання. Тільки дослідження покажуть реальну картину. Після демонтажу плит і бетонної частини фахівці центру "Доля" проведуть дослідження. У випадку виявлення останків буде проведена ексгумація з подальшим перепохованням на одному з кладовищ Львова. Відповідно, що і плити будуть також перенесені" – наголосив Шеремета.

Він пояснив, що поховання тут відбувалися з 1945 до 1956 року, більшість – військовослужбовці НКВС, які боролися з українським визвольним рухом. А  у 1972 році радянська влада спорудила меморіал.

"Як показали результати першого етапу дослідження, насправді ніхто не займався перепохованням і увічненням пам'яті тих, хто тут лежав. Просто розрівняли надгробки, частину вивезли, а частину прикопали землею. Зробили центральну алею, а зліва і справа створили газон. Довгий час не було відомо, що під трав'яним газоном є поховання" – додав Святослав Шеремета.

Усі роботи з ексгумації планують завершити до кінця року, однак тривалість робіт залежатиме від погодних умов і від кількості виявлених нашарувань поховань.

 

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.