На Полтавщині демонтували стеллу "Комсомольськ"

В'їзний знак з написом "Комсомольськ" демонтували у місті Горішні Плавні на Полтавщині.

Про це повідомили у Полтавському офісі Українського інституту національної пам'яті.

"Символ комуністичного гітлерюгенду потрібно було прибрати ще у 2016 році. "Комсомольську" стелу демонтували попри неймовірну любов влади міста Горішні Плавні і тамтешнього міського голови Бикова до ленінського комсомолу", - зауважив представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.

У 2016 році міськрада  і міський голова пропонували залишити місту стару назву "Комсомольськ", зробивши її абревіатурою, мовляв на честь Колективу Молодих Соціально Мотивованих Людей — Справжніх Козаків. Однак у парламенті з таким перейменуванням не погодилися і за пропозицією УІНП присвоїли місту історичну козацьку назву Горішні Плавні.

Водночас знаки з старою назвою вирішили залишити. У 2017 році невідомі зірвали дві літери зі стели. Влада міста витратила 8 тис. гривень на виготовлення нових букв і відновила стелу з незаконною назвою. 

Водночас у Полтавському офісі УІНП привертають увагу до того, що Горішньоплавнівська міська громада поки що повністю не очистилася від символів ВЛКСМ та комунізму. 

"Необхідно демонтувати ще один аналогічний масивний в'їзний знак "Комсомольск" з іншого боку міста Горішні Плавні. На території Дмитрівського старостату знаходиться знак "Бронепоїзд Будьонний". Також на будинках лишаються незаконні написи "Слава ВЛКСМ!", що є грубим порушенням декомунізаційного та деколонізаційного законів", - зазначив Олег Пустовгар. 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.