У Національній бібліотеці імені Вернадськоговідкрили меморіальну дошку Ґарету Джонсу

Пам’ятну дошку встановили в читальній залі відділу зарубіжної україніки.

Про це повідомив історик Любомир Луцюк.

Бронзову таблицю виготовили у художній майстерні Любові та Мирослава Трутяків у Торонто за ініціативи канадського історика та географа українського походження Любомира Луцюка.

"Памʼяті випускника Валійського університету в м. Абериствит і Кембриджського університету Ґерета Ричарда Воена Джоунза (нар. 1905 р.) — одного з перших журналістів, які повідомили про Голодомор у радянській Україні 1932-1933 рр.", — написали на меморіальній дошці.

Ґарет Джонс — валлійський журналіст, який на власні очі побачив Голодомор в Україні, та розповів про нього в західній пресі. Його репортаж був надрукований з-поміж інших також у газетах "Manchester Guardian" та "New York Evening Post".

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.