Правозахисника Максима Буткевича відзначили нагородою імені Анни Франк

Полонений Росією військовий та правозахисник Максим Буткевич став лауреатом щорічної нагороди імені Анни Франк від посольства Нідерландів у США.

Про це розповіла Надзвичайна та Повноважна посолка України в США Оксана Маркарова.

Нагороду приїхав отримати за сина батько Олександр Буткевич. 

Маркарова розповіла, що у своїй промові згадала про каштан біля фамільного будинку Франк в Амстердамі, який став символом нагороди. 

"Про каштан, який є символом незламного Києва, нашої столиці, що була окупована нацистами у 1941 році та яку в лютому 2022 року намагалися окупувати російські війська. Саме завдяки таким незламним воїнам, як Максим, нам вдається продовжувати боротьбу за нашу незалежність і за нашу перемогу", – наголосила вона. 

Максим Буткевич вступив до лав ЗСУ в березні минулого року. До цього він працював журналістом на всеукраїнських каналах та британському Бі-Бі-Сі й був співзасновником "Громадського радіо", де також працював журналістом та ведучим у 2013–2014 роках.

Близько 10 років Буткевич присвятив правозахисній діяльності, зокрема входив до правління українського представництва Amnesty international та громадської ради при МВС. Також він був співзасновником правозахисного центру "Соціальна дія", одним із засновників правозахисного центру ZMINA та проєкту "Без кордонів".

У березні 2022 року Максим Буткевич пішов служити в ЗСУ. У червні опинився у полоні під Гірським, що на Луганщині. Так званий суд "ЛНР" 10 березня 2023 року засудив Буткевича до 13 років ув'язнення. Окупанти обвинуватили його та ще двох українців у "жорстокому поводженні з цивільним населенням та застосуванні у збройному конфлікті заборонених методів".

 

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.