На Вінниччині відкрили меморіал османським воїнам

У Стрижавці на Вінниччині після реставрації відкрили меморіал воїнам Османської імперії, які померли у російсько-турецькій війні 1877-1878 років.

Про це інформує Суспільне.

Пам'ятний знак по вулиці Алеї встановлено на місці колишнього мусульманського кладовища, де поховані 49 османських воїнів.Його освятили за мусульманським звичаєм.

За словами історика Олександра Федоришена, вони померли в шпиталі у Стрижавці.

"В 1881 році цей монумент був встановлений графом Тадеушем Ґрохольським на місці поховання воїнів Османської армії, ті, які були полоненими під час російсько-османської війни. Фактично, як полонені перебували в Стрижавському палаці, бо російський уряд його орендував для шпиталю та утримання полонених. Граф Ґрохольський, будучи підданим Російської імперії, очевидно, не підтримував політичні моменти і, за принципом "Ворог мого ворога – мій друг", хотів підкреслити пам'ять про тих, хто воював на Балканах у той час", – розповівОлександр Федоришен.

Майже сотню років про меморіал ніхто не згадува. 2018-го на нього випадково натрапив блогер Вадим Постернак. Реставрували його за гроші нащадків графа Ґрохольського, польського консульства та БФ "Атеш", каже правнук графа Генрик Ґрохольський.

Відновлювали меморіал під час повномасштабного російського вторгнення, бо важливо було продемонструвати єдність польського, турецького, азербайджанського та українського народів у боротьбі з росіянами.

"Мій прадідусь, я впевнений, хотів зробити щось для людей, які боролися з Російською імперією, під ногами якої були народи, що прагнули свободи", – кажеГенрик Ґрохольський.

 

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.