IN MEMORIAM: Помер професор Степан Заброварний

У Перемишлі у віці 94 роки відійшов у вічність історик українського походження професор Степан Заброварний.

Про це сповістив Український Народний дім в Перемишлі.

"З великим сумом повідомляємо, що помер проф. Степан Заброварний - видатний дослідник історії Надсяння, Перемищини і самого Перемишля, великий приятель (вже з дитинства), прихильник та жертводавець Українського народного дому в Перемишлі", - йдеться у повідомлені.

Степан Заброварний уродженець села Станіславчик (біля Перемишля), навчався у Перемишлі та Щецині, де згодом почав наукову роботу. Автор численних наукових публікацій з економії та історії, організатор та співорганізатор наукових конференцій, зокрема "Польща-Україна. Важкі питання" (1996-2001) та "Перемишль і перемиська земля протягом століть" (1996, 1998, 2003) - з яких також видав і опублікував три збірки унікальних статтей про українську історію нашого регіону.

Редактор збірників про польсько-українські відносини: "Akcja "Wisła" na tle stosunków polsko-ukraińskich w XX wieku" та "Polska-Ukraina. Historia-Polityka-Kultura". Автор історичних книжок, серед іншого "Folwark i wieś w obwodzie przemyskim 1772-1848", "На землі чужосторонній", "Українське село Станіславчик на Вігром", "Перемиська Шашкевичівка", "Державна жіноча вчительська семінарія в Перемишлі", та єдиного як досі опрацювання історії нашого будинку - "З хроніки Народного дому в Перемишлі (1901-1945)".

Професор Степан Заброварний був довголітнім діячем українського середовища у Польщі. Був співзасновником Об'єднання українців у Польщі, Спілки політв'язнів, Українського вчительського товариства, головою Комісії національної пам'яті, редактором "Українського альманаху", членом президії Світового конгресу Українців.

Похоронні відправи:

- парастас у понеділок о 18:00 - Dom Pogrzebowy "Hades"

- похорон у вівторок о 10:00 у Греко-католицькому соборі у Перемишлі і опісля на головному цвинтарі у Перемишлі.

 

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.