Індія планує офіційно змінити назву країни на Бхарат

Це рішення може бути ухвалене під час спеціальної сесії парламенту, запланованої на 18-22 вересня.

Про це пише BBC.

На відкритті саміту лідерів Великої двадцятки (G20) в Нью-Делі в суботу, 9 вересня, на табличці прем'єр-міністра Індії Нарендри Моді країна була названа "Бхарат".

Індія здобула незалежність в 1947 році, а до цього майже 200 років була колонією Британської імперії. Хоча деякі прихильники назви "Бхарат" стверджують, що назву "Індія" дали британські колонізатори, історики кажуть, що це найменування передувало колоніальному правлінню на багато століть.

Відповідно до індуїстської міфології, Бхарата був царем Хастінапури (тепер це місце називається Хастінапур і розташоване воно на схід від Делі). Він підкорив усі землі і вважався праведним царем, 

У найдавнішому індуїстському тексті, Рігведі, Бхарата згадується як назва групи людей. Слово Бхарата на санскриті також означає землю, яка ростить та забезпечує. Це може символізувати культуру.

У конституції країни записані обидві назви. Уряд наголошує, що зміна назви на "Бхарат" допоможе країні позбутися британських колоніальних зв'язків.

"Рішення використовувати "Бхарат" – це серйозний виступ проти колоніального мислення", - заявив міністр освіти Індії Дхармендра Прадхан.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.