Індія планує офіційно змінити назву країни на Бхарат

Це рішення може бути ухвалене під час спеціальної сесії парламенту, запланованої на 18-22 вересня.

Про це пише BBC.

На відкритті саміту лідерів Великої двадцятки (G20) в Нью-Делі в суботу, 9 вересня, на табличці прем'єр-міністра Індії Нарендри Моді країна була названа "Бхарат".

Індія здобула незалежність в 1947 році, а до цього майже 200 років була колонією Британської імперії. Хоча деякі прихильники назви "Бхарат" стверджують, що назву "Індія" дали британські колонізатори, історики кажуть, що це найменування передувало колоніальному правлінню на багато століть.

Відповідно до індуїстської міфології, Бхарата був царем Хастінапури (тепер це місце називається Хастінапур і розташоване воно на схід від Делі). Він підкорив усі землі і вважався праведним царем, 

У найдавнішому індуїстському тексті, Рігведі, Бхарата згадується як назва групи людей. Слово Бхарата на санскриті також означає землю, яка ростить та забезпечує. Це може символізувати культуру.

У конституції країни записані обидві назви. Уряд наголошує, що зміна назви на "Бхарат" допоможе країні позбутися британських колоніальних зв'язків.

"Рішення використовувати "Бхарат" – це серйозний виступ проти колоніального мислення", - заявив міністр освіти Індії Дхармендра Прадхан.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.