Директор музею в окупованому Криму потрапив під санкції ЄС і Швейцарії через викрадення картин із Херсона

Директор музею в незаконно окупованому Криму Андрій Мальгін потрапив під санкції Євросоюзу та Швейцарії за те, що зберігає тисячі мистецьких творів, викрадених із Херсона.

Про це йдеться у санкційному списку від 23 червня, повідомляє Суспільне.

Європейський союз 23 червня запровадив одинадцятий пакет санкцій, зокрема і проти Мальгіна. Швейцарія приєдналася до цих санкцій 16 серпня.

"Андрій Мальгін є директором Центрального музею Тавриди в Сімферополі, в незаконно анексованому Криму. Твори мистецтва перевезли з Херсонського художнього музею до Центрального музею Тавриди в Сімферополі, де вони наразі зберігаються під його контролем. Перебуваючи на посаді, Андрій Мальгін несе відповідальність за підтримку та реалізацію дій і політики, які підривають і загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України", — йдеться у поясненні Євросоюзу.

Також під санкції ЄС потрапила Наталія Леонідівна Десятова (Лютова), яку в липні 2022 року російська окупаційна влада поставила "директоркою" Херсонського музею. За даними ЄС, саме під контролем Десятової мистецькі роботи з Херсона вивезли в окупований Крим.

Уряд США окремо запровадив санкції проти Десятової за те, що вона "займалася або намагалася займатися діяльністю, яка підриває мир, безпеку, політичну стабільність або територіальну цілісність Сполучених Штатів, їхніх союзників або партнерів, від імені або в інтересах, прямо чи опосередковано, уряду Російської Федерації". За даними Державного департаменту США, Десятова керувала крадіжкою приблизно 10 000 предметів з колекції Херсонського музею.

У жовтні-листопаді 2022 року, незадовго до звільнення Херсона, російські військові незаконно забрали багато мистецьких творів із художнього музею. Картини та інші об'єкти забрали до Сімферопольського художнього музею (також відомого як Центральний музей Тавриди), який очолює Андрій Мальгін.

Художній музей російські окупанти розікрали на початку листопада 2022-го, з колекції, яка налічувала майже 14 тисяч одиниць, незаконно вилучили понад 11 тисяч творів мистецтва. Після відходу російських військ з міста будівля музею двічі потрапляла під обстріл і зазнавала ушкоджень. Зараз працівники Херсонського художнього музею продовжують ідентифікацію картин із колекції, викрадених росіянами.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.