Ілля Хржановський пішов з посади керівника Меморіального центру "Бабин Яр"

Російський режисер Ілля Хржановський більше не є художнім керівником Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр".

Про це Ілля Хржановський повідомив у Facebook, пише Суспільне.

Хржановський заявив, що не працює на посаді "з цього літа". І додав, що сам ухвалив рішення піти та зробив це не на початку війни, бо "вірив і знав, що зможу бути корисним Україні, зосередившись на міжнародній діяльності та різних видах підтримки України".

Також російський режисер попросив пробачення "у всіх тих, кого факт мого перебування в Україні та моя діяльність дратувала".

"Війна змінила і ще змінюватиме багато чого у сприйнятті та формуванні культури пам'яті в Україні — після війни настане етап переосмислення всієї роботи з пам'яттю. Вірю, що багато з розробленої нашою командою творчої концепції стане в пригоді в майбутньому, але в наявному контексті вважаю свій етап діяльності завершеним", — написав він.

Ілля Хржановський — російський режисер і продюсер. Член Європейської академії кіномистецтв, член Гільдії кінорежисерів Росії. Хржановський зізнався, що з 2006 року живе у Німеччині і є її громадянином.

Режисер став художнім керівником Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" у 2019 році.

 
 Фото: Ратинський В'ячеслав/УНІАН

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.