Володимир В’ятрович: Заступником голови Інституту українознавства призначили «кагебіста» Вєдєнєєва

Заступником директора Науково-дослідного інституту українознавства обрали колишнього заступника голови Українського інституту національної пам’яті часів Януковича Дмитра Вєдєнєєва.

На це звернув увагу історик, народний депутат ВР Володимир В'ятрович.

Як ідеться в повідомленні Інституту, Вєнєдєєва обрали 21 вересня на зборах колективу установи.

Вєнєдєєв у 2010–2013 роках працював заступником голови Українського інституту національної пам'яті, призначений на цю посаду тодішнім президентом Віктором Януковичем. За словами В'ятровича, на цій посаді Вєнєдєєв був одним із головних інструментів у просуванні російського наративу про Голодомор.

"Одним із головних завдань Росії в історичній політиці в попередні десятиліття тому було заперечення геноцидного характеру Голодомору. Колосальні ресурси витрачалися на те, щоб так не сприймали його в Україні, не визнавали таким в світі. З приходом до влади в Україні Януковича Росія розпочала зносити здобутки визнання Голодомору геноцидом попереднього президента. Тому новий, обраний в 2010, вже на першому ж своєму виступі за кордоном весною цього року сказав, що нема підстав твердити про геноцид, була лиш загальна трагедія народів СРСР. Нове керівництво СБУ почало закривати архіви КГБ, де містилася інформація про події 1930-х.

Головними інструментами цієї російської кампанії стали нові очільники Українського інституту національної памʼяті, структури, створеної за Ющенка саме для дослідження Голодомору і поширення інформації про нього.

Це були комуніст Валерій Солдатенко та кагебіст Дмитро Вєдєнєєв. Обидва встигли наробити шкоди Україні, поки перший з них був директором УІНП, а другий його заступником. Обидва втекли з посад після втечі Януковича в 2014", — написав Володимир В'ятрович. 

Він звернувся до Міністерства освіти і до міністра Оксена Лісового із закликом "виправити цю ганебну помилку". 

"Вєдєнєєв озвучувач російських наративів про наше минуле. Той, хто стирав памʼять про жертв Голодомору, не повинен працювати в державних структурах", — написав В'ятрович.

Міністерство освіти і науки відреагувало на цей допис і запевнило, що з'ясує деталі ситуації: 

"Україна досягла значного прогресу у визнанні Голодомору геноцидом українського народу, і ми глибоко шануємо працю людей, що роками докладали до цього зусилля. Заперечення геноциду, паплюження пам'яті жертв Голодомору — суперечить цілям і цінностям МОН.  З'ясовуємо обставини ситуації, що склалася, і вживатимемо усіх необхідних заходів, що залежать від нас, для того, щоб зробити подібні випадки неможливими", — написало міністерство. 

 

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.

Випускник Лубенської гімназії, видатний правник УНР: до 160-річчя Сергія Шелухіна

6 жовтня минула 160-та річниця з дня народження Сергія Шелухіна – соратника Симона Петлюри, Генерального судді УНР, міністра судових справ УНР, юриста-правника, Генерального прокурора у добу Центральної Ради, письменника, історика та дипломата, учасника п'яти наукових товариств, обстоювача автокефального статусу Православної Церкви України, громадського і політичного діяча.

До питання правового статусу Східної Галичини у 1918-1939 роках

Встановлення Польщею контролю над територією Східної Галичини у період після листопада 1918 року відбулося внаслідок здійснення Польщею агресії проти ЗУНР, окупації та подальшої анексії Східної Галичини.

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.