Замість Щепкіна Василь Кук. У Луцьку перейменували назви вулиць

У Луцьку змінили назви сімох вулиць та двох провулків.

Відповідні рішення ухвалили під час сесії Луцькради.

Таким чином у місті перейменують:

  • вулицю Боткіна на вулицю Олександра Федорчука;
  • вулицю Щепкіна на Василя Кука;
  • вулицю Сенатора на вулицю Старобульварну;
  • вулицю Даргомижського на вулицю Мистецьку;
  • вулицю Качалова на вулицю В'їзну;
  • вулицю Купріна на вулицю Валову;
  • вулицю Кутузова на вулицю Княжу.

Крім того, провулок Баранова перейменували на провулок Граничний, а провулок Качалова змінив свою назву на В'їзний. Відповідні зміни набирають чинності з 1 листопада 2023 року. Також депутати присвоїли назву новій спроєктованій вулиці у селі Всеволодівка й назвали її Тихою, а у селі Охотин вулицю найменували Зоряною.

Також на сесію міської ради прийшли активісти з проханням перейменувати вулицю Бенделіані на вулицю Сергія Климчука, який віддав своє життя на війні з ворогом. Вони принесли плакати з інформацією про героя, аби донести до обранців важливість такого перейменування.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.