Вшанування українського ветерана дивізії Ваффен-СС "Галичина" в парламенті Канади спричинило скандал

Обурення висловили єврейські організації та посол Польщі.

Про це пише Politico, інформує УНІАН.

22 вересня під час візиту президента України Володимира Зеленського до Канади у парламенті цієї країни вшанували оплесками запрошеного на засідання 98-річного ветерана дивізії Ваффен-СС "Галичина" Ярослава Гунька.

Під час засідання парламенту спікер канадської палати громад Ентоні Рот оголосив, що в залі присутній "українсько-канадський ветеран Другої світової війни, який боровся за незалежність України проти росіян і продовжує підтримувати війська сьогодні, навіть у віці 98 років".

"Він український герой, канадський герой, і ми дякуємо йому за всю його службу. Дякую вам", – сказав Рот, після чого почалися довгі оплески.

Цей інцидент спровокував хвилю обурення. Єврейські правозахисні організації Центр Симона Візенталя і B'nai B'rith засудили вшанування Гунька і назвали це "тривожним і обурливим", зважаючи на те, що він воював у складі дивізії Ваффен-СС "Галичина".

Посол Польщі в Канаді Вітольд Дзельський після інциденту почав вимагати вибачень.

"Польща – найкращий друг України, але вона ніколи не погодиться обілити таких лиходіїв. Як посол Польщі в Канаді я чекаю на вибачення", – написав Вітольд Дзельський і прикріпив фото, де президент України Володимир Зеленський і прем'єр Канади Джастін Трюдо аплодують Гуньку.

Спікер канадської палати громад Ентоні Рота, який представив Гунька як "героя України та Канади", вибачився і заявив, що не знав про минуле гостя парламенту.

"Хочу чітко пояснити, що ніхто, включаючи колег-парламентарів і українську делегацію, не знав ні про мій намір, ні про мої зауваження до того, як я їх зробив. Ця ініціатива була виключно моєю особистою", – сказав Ентоні Рот.

Канцелярія прем'єр-міністра заявила, що не отримувала жодного попереднього повідомлення про запрошення Гунька.

14-та гренадерська дивізія Ваффен-СС "Галичина" у складі Ваффен-СС Третього Рейху, що існувала у 1943-1945 роках, була укомплектована переважно з галичан греко-католицької конфесії. У 1945 році підрозділ було переукомплектовано, він отримав назву Перша Українська дивізія Української національної армії.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.