Будівлю пивного заводу Шульца внесли до об'єктів культурної спадщини Києва

Історичні будівлі пивоварного заводу родини Шульца, яким понад 140 років, внесли до об'єктів культурної спадщини Києва.

Про це повідомляє Департамент охорони культурної спадщини КМДА, пише Суспільне.

Пивоварня має історико-культурну цінність та внесена до переліку об'єктів ХІХ-ХХ століття, яким може загрожувати знищення або пошкодження. Тепер її також включили до об'єктів культурної спадщини столиці.

"Крім того, історична будівля має статус щойно виявленого об'єкту культурної спадщини", — зазначила директорка департаменту Марина Соловйова.

Історична будівля на Деміївці, зведена у 1860-1890 роках, опинилась під загрозою знищення. У лютому пивоварню Карла Шульца почали розбирати будівельники, проте втрутилась Київська міська прокуратура і роботи зупинились.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.