У міжнародній посилці виявили ордени організатора і учасника червоного терору на території України

Київські митники упередили незаконне пересилання у міжнародних поштових відправленнях шести державних нагород СРСР, які експерти оцінили в 1,4 млн грн.

Про це інформує Державна митна служба України.

За документами, відправницею усіх міжнародних відправлень була одна й та сама жінка з міста Дніпро. Пересилала вона їх до Франції.

Експерти визначили, що серед виявлених митниками нагород - чотири ордени "Красного Знамени", виготовлених зі срібла з домішками міді, орден "Отечественной войны" ІІ ступеня зі сплаву срібла з золотими накладками та нагрудний знак "Бойцу Красной Гвардии и Красному партизану" зі срібла з домішками міді.

На декількох нагородах наявні закріплені ниткою пломби та паперові наліпки, які вказують на те, що нагороди могли бути музейним або колекційним експонатом.  

За даними експертизи, два з виявлених орденів "Красного Знамени" належали Єфіму Євдокімову - повноважному представнику політичного карального органу радянської росії – ВЧК-ОГПУ. Один з цих орденів оцінили у 743 тис. грн, інший – у 285 тис. грн.

Відомо, що Євдокімов був безпосереднім організатором і учасником червоного терору на території України у 20-х-30-х роках минулого століття. Зокрема, знищував професійну еліту вугільної промисловості та металургії в рамках "шахтинської справи" на Донбасі. Для прикладу, у поданні до нагородження Євдокімова орденом "Красного Знамени" як про заслугу згадується про знищення ним не менше 12 тисяч людей.

Нагороди, що пересилалися з порушенням митного законодавства, Київська митниця вилучила.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.