Лауреатом премії Стуса 2023 став режисер Сергій Буковський

Члени журі оголосили ім’я лавреата під час урочистої церемонії, яка відбулася 14 вересня у Києві.

Про це оголосили на церемонії нагородження, яка пройшла 14 вересня у приміщенні PEN Ukraine, повідомляє ЧИТОМО. 

Сергій Буковський – документаліст, автор близько 50 стрічок, серед яких "Назви своє ім'я" (2006) про історію Єврейського Голокосту в Україні, "Живі" (2008) про свідків Голодомору та історію британського журналіста Гарета Джонса, "Іван і Марта" (2023) про шістдесятника Івана Дзюбу та його дружину. Зараз працює як незалежний режисер, викладає в Українському Католицькому Університеті.

"Шістдесятники, до когорти яких входив і Василь Стус, зробили все, щоб незалежність, яку виборола Україна, стала реальністю. Я дійсно почуваюся винним, і вважаю наше суспільство винним у тому, що ми фактично зрадили цих людей. Зміни, за які вони боролися, так і не відбулися. Хоча вже 32 роки ми живемо в незалежній Україні, на превеликий жаль, не сталося найголовнішого – покаяння, бо жертви і кати ходять одними вулицями", — висловився після нагородження Буковський.

Лауреат отримав грошову винагороду та статуетку, розроблену дизайнером Дмитром Покрасьоном та скульптором Станіславом Кадочниковим.

Премія імені Василя Стуса була заснована 1989 року Українською асоціацією незалежної творчої інтелігенції на чолі з Євгеном Сверстюком (1928-2014). Її щороку вручають літераторам, митцям, режисерам, музикантам, культурним менеджерам за внесок в українську культуру та стійкість громадянської позиції.  Починаючи з 2016 року, Український ПЕН, Києво-Могилянська Бізнес-Школа та видавництво "Дух і Літера" продовжили цю ініціативу.

З часу заснування Премії імені Василя Стуса її отримали понад 70 українських митців; торік лауреатом став журналіст, письменник та публіцист Віталій Портников.

 

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.