Оголосили лавреатів "Медалі Ґарета Джонса" 2023 року за дослідження Голодомору

В Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка оголосили цьогорічних лавреатів відзнаки "Медаль Ґарета Джонса. Правда і Честь".

Про це повідомив викладач вишу Юрій Бондар. Відзнаку заснував Інститут журналістики за дослідження Голодомору, пише Суспільне.

У 2023 році лавреатами стали:

  • Левко Лук'яненко — правозахисник, публіцист, почесний голова Національної асоціації дослідників Голодомору-геноциду в Україні (1994 – 2000), автор публікацій про Голодомори в Україні, Герой України (посмертно).
  • Олександр Панченко — журналіст, дослідник, автор сотень журналістських публікацій про Голодомор і політичні репресії проти українців, десятків книг політичної публіцистики та україністики.
  • Михайло Сидоржевський — журналіст і літератор, головний редактор "Української літературної газети", автор публікацій про трагедію Голодоморів на Житомирщині, голова Національної спілки письменників України.
  • Віктор Ющенко — третій президент України, ініціатор вшанування пам'яті жертв Голодоморів в Україні на державному рівні, автор книги "Недержавні таємниці" та інших публікацій, де висвітлено тему Голодомору.

У попередні роки відзначали Ларису Івшину, Володимира Сергійчука, Василя Марочка, Джеймса Мейса, Андреа Халупу, Леоніда Мужука, Мирославу Приходу, а також ексдиректорка музею Голодомору-геноциду Олеся Стасюк.

Недержавну нагороду "Медаль Ґарета Джонса" можуть отримати журналісти, видавці, науковці та доброчинці "за вагомий внесок у дослідження Голодоморів в Україні, високу професійну майстерність, сприяння відновленню історичної правди про трагічні сторінки минулого України".

Відзнаку заснували у 2019 році, її присуджує вчена рада Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.