У Москві встановили пам'ятник чекісту Дзержинському

У Москві на території штаб-квартири Служби зовнішньої розвідки Росії встановили пам'ятник очільнику Всеросійської надзвичайної комісії Феліксу Дзержинському.

Про це з посиланням на пропагандистське видання ТАСС повідомила російська служба "Радіо Свобода", пише Детектор медіа.

Скульптура є зменшеною копією монумента, що раніше стояв навпроти будівлі КДБ СРСР. 

Директор СЗР РФ Сергій Наришкін, який відкривав пам'ятник, заявив, що Дзержинський "мріяв створити майбутнє, засноване на принципах добра і справедливості".

Після більшовицької революції 1917 року Всеросійська надзвичайна комісія здійснювала терор щодо людей, обвинувачених у причетності до контрреволюційних організацій. Чекістами називали працівників органів держбезпеки, які прийшли на зміну ВНК. 

Московський пам'ятник Дзержинському встановили біля будівлі КДБ на Луб'янці ще у 1958 році. Після провалу спроби державного перевороту ГКЧП у 1991 році скульптуру демонтували.

 

Крути-1918: вчені проти міфів

Довкола знакових подій з часом нагромаджуються міфи й легенди, які можуть не мати жодного стосунку до історичної дійсності. Бій під Крутами не став винятком. Вже на еміграції популяризація крутянського подвигу нерідко супроводжувалася неточностями і недоладностями, на що звертали увагу навіть окремі учасники визвольної боротьби й діячі української діаспори. Попри незрівнянно більші інформаційні можливості сучасного суспільства, сьогодні мас-медіа часом ретранслюють не лише давно спростовані легенди про бій під Крутами, але й новітні міфи, творці яких інколи доволі безапеляційно просувають своє "бачення" історичних подій.

Крутянці на світлинах

19 березня 1918 року Київ був у зажурі... Ховали крутянців... «Прості деревяні блакитні домовини були поставлені по дві на площадки візників». На Бібіковському бульварі стрікотіла плівкою відеокамера, що фільмувала траурну процесію. Професор Грушевський сказав: «Dulce et decorum est pro patria mori. – Солодко і прекрасно вмерти за отчизну так, як умерли оці сини й брати наші, які полягли головами, боронячи рідний край від ворогів...». У будівлі Центральної Ради робили ремонт – з фронтону знімали двоголового орла, символ російського самодержавства.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».