Лідер Руху Чорновіл, герой ЗСУ Новіков, княгиня Ольга: На Полтавщині перейменували ще 5 топонімів

У Лубнах на Полтавщині триває деколонізація топонімії.

Про це повідомили у Полтавському офісі УІНП.

Лубенська міська рада у межах виконання закону "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії" перейменувала 5 об'єктів топонімії міста Лубни: вулицю і тупик Толстого, вулицю Керн Анни, вулицю і провулок генерала Ляскіна.

Натомість вшановано правительку древньої Київської держави Русь – княгиню Ольгу, видатного борця за незалежність України у 20 столітті В'ячеслава Чорновола та полеглого Героя ЗСУ Віктора Новікова.

Рішенням тридцять другої сесії восьмого скликання "Про перейменування вулиць та тупика в м. Лубни" від 23 серпня перейменовано вулицю і тупик, у назві яких звеличувався російський письменник, член-кореспондент Російської Імператорської академії наук Лев Толстой.

Натомість у назві вулиці і тупика увічнено В'ячеслава Чорновола – державного, громадського, політичного діяча, журналіста, народного депутата України першого-третього скликань, одного із лідерів українського правозахисного руху, політв'язня російсько-комуністичних концтаборів, багаторічного лідера Народного Руху України, Героя України. У 1991 році під час кампанії за всенародне голосування за незалежність на референдумі 1 грудня виборів В'ячеслав Максимович виступав у Лубнах.

Анна Петрівна Керн — російська дворянка, яка провела у Лубнах дитинство і юність, в історії передусім відома як одна із численних коханок трубадура російської імперії Пушкіна. Оскільки Лубни – місто з понад тисячолітньою історією, яка сягає у часи древньої Київської держави Русь. Тож, вулицю Керн Анни перейменовано на Княгині Ольги.

22 червня депутати на сесії Лубенської міської ради перейменували вулицю і провулок генерала армії СРСР Ляскіна на честь полеглого Героя російсько- української війни Віктора Новікова. Обранці врахували 250 голосів, поданих за петицію увічнити ім'я цього авторитетного лубенця, учасника Помаранчевих подій та Революції Гідності, добровольця батальйонів "Азов" і "Полтава", учителя та миротворця.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.